Історія однієї монети або як я опинився на острові

Коли знайомишся із людьми та розказуєш про «хто ти і де ти», часто виникає питання як я опинився на острові Маврікій. Відповідаю

Історія однієї монети або як я опинився на острові

Причина life-style. Якось одного скоріш всього осінньо-депресивно-трудового вечора, а може й ночі, вийшов я покурити на вулицю. Було уже темно, працював я довго. У перспективі на вечір було напевне тільки добратися додому та лягти спати. Якийсь never ending день сурка. І я подумав, от би було б круто, працювати на якомусь тропічному острові-офшорі у вічному літі, виконувати одну-три дії на пару годин на роботі та тусуватися на пляжі. Якась така намалювалася картина. Ну десь так, може і не відразу, але щось схоже так і є.

Причина – ізоляція географічна. Острів Маврікій дуже маленький за територією: 40 на 60 км. Маврікій знаходиться in the middle of nowhere, реально всередині Індійського океану. Без врахування острову Реюніон, який є заморською територією Франції, до найближчої іншої країни Мадагаскару 1,132 км та Південної Африки 2,862 км. Маврікій знаходиться на перетині морських шляхів і будучи перлиною Індійського океану, він практично рівновіддалений від Африки, Індії та Австралії. Саме тому на бувшій території Маврікія на острові Дієго Гарсія, який британці віддали в оренду американцям в 1960хх роках в обмін на незалежність, розміщується військово-морська база США, з яких кажуть наносили авіаудари по Афганістану та Іраку під час інтервенцій у ці країни. Географічно дуже зручне місце розташування Маврікія in the middle of nowhere, робить його дійсно від усього рівновіддаленим та ізольованим. Із такими відстанями та зависокою вартістю перельотів, Маврікій є ще досить віддаленим і у ціновому діапазоні. Звичайно усе відносно, але на вихідні не полетиш у сусідню країну як от в Європі чи Азії. Ізоляція георгафічна та розміри острова призводять до острівної ментальності, коли глобальні шоки, події та катаклізми абсорбуються та помякшуються кораловим рифом, що оточує острів з усіх сторін та теплим сонячним кліматом. І якщо не дивитися та не слухати міжнародні новини, то життя є більш врівноваженим та спокійним, адже Індійський океан блокує майже все, ну мабуть окрім форексу.

Причина – ізоляція соціально-демографічна. На острові немає титульної нації. Титульні або ендемічні жителі – птиці додо вимерли від час колонізації острову європейцями. Тобто тут ніколи не було туземців. Це нація, що повністю складається із мігрантів. Суспільство досить консервативне, досить сегреговане, і досить саме по собі. Тут як салат, все намішано, але все не втрачає власні ключові характеристики та інгридієнти. Інтегруватися може й можна. Ну але важко із різних причин. І в принципі особливого бажання напевне немає. Сімейних причин немає. Професійних уже також немає. Тому я звичайно обдуваюсь вітрами diversity та мульти-культурності, але, по суті, особистість уже сформована, ізольована від оригінального українського суспільства та не інтегрована в острівне суспільство. І напевне мене це влаштовує. Така собі іміграція та інтеграція на мінімалках😊.

Причина - нумізматика. Я в дитинстві колекціонував монети. У мене була одна монета, на якій була намальована британська королева Єлизавета, було написано Mauritius і дата 1971. На той час англійську мову я не знав і не дивлячись на мою любов до георгафії, я не міг зрозуміти, що це за країна. В 2010 році я прилетів на жити та працювати на острів Маврікій. Одного дня одного дня я зайшов купити сигарети у себе на районі в один магазин. Яке ж у мене було здивування коли під склом разом із іншими банкнотами та монетами я побачив ту свою монету із дитинства – оце був flashback, пазл відразу зібрався та я отримав відповідь на своє питання. От так інколи буває. Я вірю в те, що все, що ти в житті робиш, впливає на твоє майбутнє і рано чи пізно усе відбувається у відповідності із твоїми бажаннями або страхами (whatever домінує у твоїй свідомості).