Про фантазію

Найкраще, що батьки можуть дати дитині – це не обмежувати її фантазію. А всіляко розвивати її, заохочувати, плекати її. І ніколи не казати дитині, що вона чогось не може. Бо первинним є саме «що», а не «як». Багато хто ставить свої цілі виходячи із «як», а не «що». А треба із «що». Бо коли є якісне, справжнє «що» - то «як» обовязково підтягнеться. І навпаки, коли ти спочатку будуєш / починаєш із «як», то тоді «що» на виході - це уже завжди компроміс.

«Як» завжди обмежене часовими рамками та історичним періодом. Те що неможливо технологічно сьогодні, буде можливо завтра.

Мабуть повезло виростати в атеїстичному СРСР, потім на уламках імперії зла та в такій же атеістичній пострадянській незалежній Україні. Бо релігія не має якогось впливу на мою свідомість. A так, більше як частина культури, світової культурної спадщини. Релігія заганяє людей в рамки, обмежує їх світогляд. Направляє іх «як» в якесь вузьке русло, замість безкрайньої дельти свідомості та фантазії.