Про медузу

Я живу на острові Маврікій уже 9 років. Острів люблю, тут гарна природа, океан цілий рік, і взагалі якось спокійно і в принципі ненапряжно. Тропічний острів все-таки.

Я люблю плавати і мабуть все-таки більше плаваю ніж ні. Як правило плаваю зранку в океані перед роботою. Плавання зранку – це дуже круто, додає тонусу та бадьорості. Ти приходиш на роботу, а ти уже скільки всього встиг зробити! Зовсім інший настрій.

Ми переїхали в 2015 на північ острова у туристичне містечко Grande Baie, оскільки там знаходиться мій роботодавець. Я продовжив плавати зранку. Для цього я їду зранку на авто у Pereybere. Там гарний маленький пляж і дуже класно і зручно плавати. По-перше там немає коралів та морських їжаків, і можна не боятися що наступиш на якусь болісну хєрню. По-друге, там дуже зручна глибина, Pereybere для мене все одно що плавання в басейні. На відміну від інших пляжів, у Pereybere глибина до буйків десь до 2 метрів, там реально дуже комфортно плавати. По-третє, влітку (грудень – березень) разом з тобою вранці плаває морська черепаха, що є ну дуже круто і чарівно. Черепахи створіння боязкі, тому побачивши мої червоні плавальні труси, вони дуже лякаються і якомога швидше тікають подалі. Ну але ми все одно бачимося влітку зранку майже щодня. Єдиний недолік плавання у Pereybere – це те що вода не прозора, і навіть в очках видимисть ну дуже обмежена. Тому ти плаваєш, але часто не дуже видно через що ти пливеш.

Оскільки в Pereybere плавають черепахи, це означає що вони полюють на медуз. Черепахи люблять медуз, і саме через це потерпають часто через пластикові пакети, якими людтво засрало всесвітній океан. Біля Маврікію океан відносно чистий, але от на Балі – це просто якісь вафлі. Ми там плавали щоб побачити манти, ну але ти реально плаваєш в пластиковому смітті. Це було жахливо і дуже сумно одночасно. Морські жителі періодично плутають пакети із медузами, їхні шлунки забиваються, вони помирають від того що пластик блокує їхню травну систему.

Так от, черепахи люблять медуз. Я не дуже. У лютому 2018 року, я плавав цього разу після роботи і відчув як мене щось вкусило-вжалило у обличчя та плече. Оскільки я не дуже розумів що сталося і плюс план по запливу ще не виконав, то я продовжив плавати ще протягом хвилин 5-10. Потім все-таки вирішив що щось не то. Виліз із океану, сів в машину, подзвонив дружині і сказав що їду в лікарню бо мене мабуть вжалила медуза. Лікарів та лікарні тут взагалі не люблю, бо вони діагнози ставлять дуже часто наугад, якось нехотя, лівою ногою. Багато з місцевих лікарів отримували освіту у корумпованих вузах бувшого есесесер, що є само собою уже страшно. Ну тут вибору не було, бо яд уже розтікся кров’ю по тілу та треба було летіти в лікарню. До лікарні було хвилин 7 на авто і от я уже стою в реєстратурі і кажу що умираю бо укусила медузе. При цьому я подивився на себе у дзеркало і було дійсно видно на обличчі та плечі під рукою сліди від укусів чи ужалів (похідна від дієслова «ужалити»). Місцеві лікарі все-таки досвідчені і до них не перший раз приходять придурки яких вжалила медуза, або які наступили на морського їжака, що залишив свої довжелезні голки або щещось. Все-таки океан із своїм характером, то періодично кошмарить людей своїми таємницями.

Лікарі прийняли мене швидко, спочатку зробили загальний огляд щоб зрубати побільше бабла. Хотіли мене ще оформить на стаціонар на кільки днів, щоб зрубити побільше бабла. Власне від них вимагається лише укол Тітануса. Мені зробили укол, та поклали полежати на ліжку. Дружина була поруч, підтримувала мій ну не зовсім бойовий дух. Я полежав може з годину, Тітанус блокує та нейтралізує яди що знаходяться в ворсинах медузи. Мені наче стало трохи краще, я відчув що зможу керувати авто. То ми і поїхали додому. Наступного дня на роботі всі запитували що сталося, оскільки почервоніння на носі та щоці залишилося. Ну і тут посипалося, треба зробить було це, треба зробить було те. Одною із порад було, що требе було собі набурбелить на вражене місце, типу сеча нейтралізує яд. Ну я собі якщо чесно дуже слабо уявляв якби я технічно собі набурбелив на обличчя, не кажучи уже про естетичну складову. Довелось подивитися ролік в Youtube, що робити на випадок ураження медузою. Бурбелить на уражену шкіру там ніхто не рекомедував, навпаки це вкрай небажано і небезпечно. Глупості баби Тамари.

Після цього випадку я не плавав може тиждень-два, але потім почав знову, бо треба було готуватися до 4 км запливу з Pereybere до Grande Baie. До запливу підготувався, прийняв участь і таки подолав цю відстань на початку травня. Чим відповідно горжуся і радію, бо трохи відсунув грані раніше неможливого.

Через кілька тижнів потому, я знову плавав зранку перед роботою. Плавання, так же як і будь-який рутинний вид спорту типу бігу, насправді дуже нудний. Бо ти повторюєш одні й ті самі рухи багато сотень і тисяч разів. Але це класний час коли можна собі про щось подумати. Я плаваю хвилин 45-60, то це і є десь такий час, протягом якого можна про щось подумати. Я недавно придбав собі спеціальний плеєр для води – то я собі плаваю слухаю собі музон і плаваю, щоб не скучно.

Якось в цей день плавалось так собі. На одному із кругів, мене стрельнула думка, що боюсь що мене знову може вжалити медуза. Не пройшло і хвилини як мене щось вжалило в обличчя та плече. Я зрозумів що це медуза і тому цього разу не став ставити рекорди, а відразу виліз із води. Сів за кермо, поїхав додому за баблом та потім у лікарню. У цей раз мене почало каматозити якось відразу. Я боявся що не зможу нормально доїхати до лікарні. Але все-таки пересилив себе та дібрався до тіє ж лікарні. Зателефонував на роботу, сказав що в першій половині дня мене точно не буде. Вкололи Тітанус. Ліг полежати. Якось було ну так собі. Поїхав додому, ліг відпочивати. Якось кидали то в жар то в холод. Кілька разів ходив у душ щоб привести себе до тями.

По відчуттям, другий раз мені було набагато гірше ніж перший. В цей раз я знову подивився пару роликів з рекомендаціями що робити при укусах медуз. Насправді через те що я перший раз продовжив плавати, частина щупалець природньо вимилась водою. Дійсно рекомендують уражене місце промивати водою. Оскільки я другий раз відразу виліз із води, усі щупальця залишилися у мене в тілі і відповідно було більше яду.

Третього разу не було, але я вже плюс мінус знаю що робити😊.

Насправді для мене тут залишилося кілька запитань. Точніше, я стовідсотково не переконаний у тому що відбулося. У мене є кілька версій подій.

Перший раз мене вжалила медуза. Факт.

Другий раз мене вжалила медуза. Факт. Я досить часто (мені так здається) користуюся інтуіцією і стараюсь розвивати цей навик. Оскільки думка про те що мене може вжалити медуза прилетіла за кілька секунд до власне самої події, то це був прояв інтуіції, просто трохи запізнився, щоб зреагувати. І я уже не міг би попередити саму подію.

Другий раз мене вжалила медуза. Не впевнений що факт. І ось чому. Я багато разів ловив себе у момент коли ти знімаєш із плити звичайний чайник оголеною рукою. Тут чітко відбуваються такі події: коли ти знаєш що ти береш гарячий чайник, ти знаєш і ти бачиш біль раніше ніж його власне відчуєш рукою. Думка про біль прилітає в мозок раніше ніж власне відчуття гарячого чайника від руки. Так от, коли я собі плавав і мені прилетів страх про те що мене може вжалити медуза або спровокував відповідну реальність – тобто мозок прислав медузу.  Або тіло запамятало свої відчуття в момент ураження з першого разу. І коли у мозок отримав імпульс, то тіло відразу відреагувало та миттєво відреконструювало усі тілесні реакції – фізичні, хімічні та біологічні – біль, почервоніння, отруту, запаморочення. У тому що тіло або мозок може запамятовувати та відтворювати подібну інформацію, я власне не сумніваюсь, бо багато людей які переживали якісь шоки чи стресові ситуації один раз, потім могли переживати ці ситуації знову і знову при наявності певного тріггера. У моєму випадку, найцікавіше було те, що місця ужалень були абсолютно схожі на перший раз якщо не ідентичні. Обличчя, ніс, щока та плече. Перший і другий раз ураженння майже ідентичні. Кажу «майже», бо фото не робив і порівняти без доказів не можу. Тому майже.

Професійне legacy змушує піддавати сумніву та критично відноситися до усього. Якщо з першим разом мені усе зрозуміло, то із другим не все так просто.

Піду поплаваю.

22 серпня 2019.