Про багаття

Багаття. Коли дивишся у вогонь – знімає нашарування сотень і тисяч років цивілізації. Повертає до тих часів, коли сидів дикий біля багаття, шукаючи перепочинок, захист, тепло та єднання із такими ж.

Багаття знімає втому із фізичного тіла та стирає інформаційну втому, обнуляє оперативну пам’ять. Зараз якось рідко вдається посидіти біля вогню – справжнього багаття. Мабуть останні дві рази це було в Намібії. В Намібії дрова дуже сухі та дають багато жару.

25 травня 2019, коли якраз тільки прилетів та зупинився в першому місці, де як на диво зітнувся із родиною українських лікарів, що працюють на півночі Намібії. Перед цим в грудні, коли в справжньому поході по Orange river на рафтах, ми робили багаття щовечора щоб приготувати вечерю. Оце був суперкайф. Поруч шумить Orange river, що несе свої води від самих Drakensberg Mountains та Лесото та впадає в Атлантичний Океан, зверху розсипи зірок, що за відсутності світлового забруднення, просто приголомшує своєю кількістю, різномаїттям та grandeur.  На вогні готується кава і розносить запах, бадьорить дух. Ну а навколо багаття розпочинаються rounds розповідей та байок... Про старі та нові подорожі, про чудеса та моє улюблене «обо всем и ни о чем»...